Городницький фарфоровий завод - підприємство в смт Городниця Житомирської області. Порцеляновий завод у селищі Городниця Новоград-Волинського повіту Волинської губернії побудували на гроші князів Чарторийських у період 1799-1807 років. Передбачалося, що після продажу першої партії товару вкладення відіб'ються, але цього не сталося, і після смерті засновника, 1810 року, компанія передає свої права на володіння заводом спадкоємцям Юзефа Чарторийського. У цей час обов'язки з управління фабрикою взяв на себе Генріх Любомирський, чоловік Терези Чарторийської. У період з 1830 по 1840 рр. фабрику здавали в оренду. У 1850 р. право власності на завод перейшло до Терези Любомирської, а потім - до її сина. Останній продав його серед іншого майна, успадкованого від матері, поміщику Вацлаву Руликовському 1856 року. Цей рік ознаменував собою нову віху в розвитку фабрики - саме тоді на ній почали виготовляти поряд із фаянсовими й порцелянові вироби. Цьому завод завдячував своєму новому власнику - Руликовський мав намір модернізувати підприємство і вдихнути в нього нове життя. Новий власник заводу звів додаткові печі, удосконалив технологію помелу сировини, для чого навіть побудував спеціальний водяний млин. На підприємство були запрошені майстри з-за кордону. Понад 20 років Руликовський успішно керував заводом. Однак наприкінці 70-х років 19 ст. виробництво було практично повністю знищено внаслідок пожежі. Руликовський продав те, що залишилося, Полтавському земельному банку. Після цього завод неодноразово переходив з рук у руки - загалом у період з 1880 по 1882 рік у нього змінилося 6 власників. У 1882 році і аж до початку радянської влади фабрика перебувала в оренді у підприємця А.Ф. Зусмана. Орендар серйозно збільшив обсяги виробництва, налагодив технологію декалькоманії та друку, розширив асортимент. Крім столового посуду і ваз на фабриці почали виробляти туалетне приладдя, кошики для фруктів, коробочки для чаю тощо. Зусман навіть спробував налагодити випуск настільної скульптури. У результаті всіх цих заходів уже до 1868 року обсяги виробництва і якість продукції Городницького заводу нічим не поступалися таким на Баранівській фабриці. Після революції 1917 року підприємство відновило свою діяльність тільки 1923 року і називалося заводом ім. Комінтерну. Комінтерну. Виробництво настільної скульптури переживає особливий розквіт у період з 1929 по 1941 рік. Цей час відзначений роботою таких майстрів, як Р. Марчук, Ю. Гаврилюк. Після Другої Світової війни штат заводу поповнився такими талановитими майстрами, як А.В. Крижанівський, З. Мосійчук, Т.Л. Крижанівська, а в 50-ті роки на заводі творив скульптор В. Щербина. Одним із його найвідоміших творів є скульптура "Партизанка на лижах". Також він активно розвивав національну тематику - наприклад, увійшли в історію його скульптури "Тарас Бульба", "Карась і Одарка". Вироби Городницького порцелянового заводу неодноразово були представлені на виставках у Брюсселі та Лейпцигу. Вступ України до СОТ у травні 2008 року і економічна криза, що почалася 2008 року, призвели до того, що в липні 2008 року підприємство зупинило роботу. Спроба залучити до відновлення заводу інвесторів з Італії виявилася неуспішною. У січні 2010 року розпочалася процедура банкрутства заводу.
Представлена композиція - СОКІЛ, що сидить на скелі, порцеляна, надглазурний розпис, припадає на кінець 50 початок 60 років минулого століття, художник і скульптори: С. І. Дуденко, І. А. Никифоренко, Т. В. Дуденко. Висота 18 см, довжина основи 15,5 см, ширина 10 см, а довжина самого Сокола 25 см. Птах зображений у вичікувальній позі, в будь-яку секунду готовий злетіти, погляд звернений у певну точку. Крила притиснуті до тіла, хвіст розправлений і низько притиснутий до землі, лапи чіпко тримаються за пні від зрізаних гілок на скельній породі. СОКІЛ світло-коричневого забарвлення, навіть бежевого відтінку, частина голови і черево білого кольору, кінці крил також білі, верх голови і частина оперення на крилах з синіми вкрапленнями, скеля також по всій поверхні залита кольорами бежевого, синього і білого відтінків. На основі фігурки стоїть червоне клеймо заводу з літерами ВС. Статуетка ціла без дефектів.
Представлена композиція - СОКІЛ, що сидить на скелі, порцеляна, надглазурний розпис, припадає на кінець 50 початок 60 років минулого століття, художник і скульптори: С. І. Дуденко, І. А. Никифоренко, Т. В. Дуденко. Висота 18 см, довжина основи 15,5 см, ширина 10 см, а довжина самого Сокола 25 см. Птах зображений у вичікувальній позі, в будь-яку секунду готовий злетіти, погляд звернений у певну точку. Крила притиснуті до тіла, хвіст розправлений і низько притиснутий до землі, лапи чіпко тримаються за пні від зрізаних гілок на скельній породі. СОКІЛ світло-коричневого забарвлення, навіть бежевого відтінку, частина голови і черево білого кольору, кінці крил також білі, верх голови і частина оперення на крилах з синіми вкрапленнями, скеля також по всій поверхні залита кольорами бежевого, синього і білого відтінків. На основі фігурки стоїть червоне клеймо заводу з літерами ВС. Статуетка ціла без дефектів.
